Make Love...

Насправді дуже боляче коли тебе не розуміють...Чи може не хочуть розуміти...Тож вибачте за песимізм, але так воно є...Коли надія помирає смерть вже не страшна...Ти чекаєш чогось нового, якихось емоцій...нових вражень, будуєш концепції, живеш мрією, яка насправді була лиш сном...сон в літню ніч проте, холодну наче в найважчу зиму...Після зими прийде весна та чи прийде вона...Зневіра, безнадія...Перестаєш вірити в людей...Боляче, коли на тебе начхати тим кого ти любиш...Боляче коли ти чужий...Страшно коли темрява, тиша і холод опускається на вас...смерть не страшна...страшне лиш забуття і байдужість...і холод ваших сердець...Боляче коли тебе ненавидять...Боляче коли зневажають...Біль насправді шлях до пізнання...Пізнання своєї нікчемності...І своєї сили...Сила людини це прийняти поразки...І перетворити їх у перемоги...Але наші поразки даються нам так важко...Життя нас трахає панове...Тож треба витримати все що воно нам приносить, бо ми сильні істоти панове...Життя така собі вибаглива панянка...Коли все зникає і все закінчується, залишається нам лиш спогад і мрія...Та мрія вища за честь, славу і благородство...Та мрія керує нами і нашими відчуттям...Відчуття, почуття...Це те що визначає наше призначення...Відчувати не означає розуміти...Фантасмагорії, що ми будуємо є найважливішим для нас...Не важливо що можемо ми сказати...Важливо лиш те, що відчуваєм ми...Понад хмарами несе нас наша мрія...Хоч як далеко вона б не була..Вона жаданою буде завжди для нас...Не вмію і не вмів ніколи свої почуття виражати...А можливо просто по справжньому і не відчував...Хочу лише розуміння...А коли кохаю то буду кохати повністю...З повною віддачею...Все решта не важливе...Не робіть помилок...не втрачайте тих кого кохаєте...Просто скажіть одне слово...ЛЮБЛЮ...Навіть якщо вас не зрозуміють...Навіть якщо не схочуть зрозуміти...Не бійся...Бо страх це зброя проти вас...Робіть...І дійте...Не бійтеся помилок...І не зробите їх...Будьте сильними...Не бійтеся...І не відчуєте болі...Любіть...Бо Любов то найвища мета...Любіть тоді, коли вам не відповідають взаємністю...Любіть тих кого вважаєте не достойним вашої любові...І звичайно ж любіть тих хто її заслуговує...Даруйте своїм коханим всіх себе...Навіть, якщо вони цього не оцінять...Насправді оцінять і зрозуміють в свій час...Просто Любіть...Бо любов ваша врятує світ...Моє шанування...

Лицар, Дама і трішки Куртуазності...

Завів ось оцей блог сьогодні 16 березня року божого 2013 об 3 годині 18 хвилин.
Мета?...Писати тут те що хочеться мені...або ж просто висловлювати свої думки
Тому мене особисто мало цікавить думка оточуючого мене світу...ну і на помилки уваги не звертайте... Пишу я рідко і ганебно...пробував писати вірші...та просто так їх писати не вмію...Треба для цього Даму серця...Просто для посвяти....або ж просто закохатися....Що я в принципі зробив з дурощів...Вже скільки раз казав...що більш того робити не буду...Щастя що то почуття не взаємне...Надіюся що знайду колись свою сварливу, стервозну і ніскілечки не файну кобіту, яка буде зі мною...та то все до лямпочки...Головне що я пишу якісь бздури...Можливо через свій егоїзм...а так щоб ви читали, хто читає)...Так от про куртуазність...Дама серця для справжнього лицаря, яким я себе вважаю(і не треба дзвонити в лічницю на кульпаркові), повинна бути ідеальною у всіх відношеннях, а головне не доступною...Так деякі гери обирали з поміж жіноцтва саме одружених панянок...Яскравим прикладом може послугувати історія Ланселота та Гвіневри...Звичайно ж що кожен лицар прагнув до більшого, але все таки вірність та благородство не дозволять посягнути на честь коханої...Саме цей концепт хтів би дотримуватися...Основним завданням для лицаря є володіння собою, своїми емоціями поступками, поштивість, ввічливість, малословність, безмежна повага до своєї дами...Чого саме мені й особливо не вистачає...то ж гівно я а не самурай, як казав класик...Нічого будемо працювати над собою...Бо справді є для Кого...Але поговоримо про сам концепт, а не про мої соплі, себто духовні переживання, за Тою хто став сенсом мого ганебного і нудного життя і моєю честю.

В основі концепції безмежна любов і звичайно ж хіть, саме похіть, бажання та сексуальність визначали основи куртуазної любові...Хоча й одним з постулатів було й уособлення Жінки з Божеством чи Янголом...Основною ідеєю для створення цього концепту слугувало те,  що рицарство на час раннього середньовіччя було радше кастою професійних воїнів, роботою яких була війна і убивство собі подібних індивідів...Тому ні про яку любов чи благородство не йшлося...тому тогочасний політикум, а головно церква, яка в цей час законодавець мод, вирішили втілити ідею make love not war таких собі хіппі в обладунках...знаю що дурне порівняння...і не треба мені казати, що я придурок. Я це і так знаю...В середньовіччі взагалі часто доходило до абсурду...Для чоловіків таких як Трістан чи Ланселот - прикладів для наслідування кожного лицаря в середньовіччі та ренесансі, було цілком нормальним пустити сльозу, вилити рікою скрижалі своєї душі...Звичайно сучасний "мужиг" скаже Нет мужикі нє плачут...Ну і хай собі так і робить...Тільки от вчені довели що чоловіку теж корисно іноді проявляти свої емоції...Це навіть інфарктам та інсультам запобігає)...тож коли курите, то й поплачте, а ось може серцево-судинних не буде))...Та я заптиздрівся трошки нумо вертатися до наших прекрасних дам...Тобто до основ куртуазності і як її бачили тоді. Основною дієвою особою тут була саме одружена, чи просто недоступна мамзель, яку всі гордо називали Dame.
Молодий, красивий і не пафосний ріттер, звернувши увагу на дану прекрасну особу, а значить відчуває до неї потужний, не переборний і нестримний сексуальний потяг, його тілесний потяг доходить вже крайньої точки кипіння і вибухає куртуазним оргазмом, що кінчається тим що саме він стає її лицарем...Нагадує в де чому тваринний світ...Тільки не порівнюйте богомолів...самка богомола після сексу голову йому відкусує...певно всі вони фригідні...самки богомола...оргазму в них нема...або ж самці там імхотентні...

Повернемося до закоханого лицаря...Він старається все зробити для своєї обраниці...будь яким чином її завоювати...знайти закуток у її серці...Дозволеним і звичним в таких стосунках є не взаємність коли дама спершу не помічає лицаря...Дама для лицаря є уособленням його Королеви, його Повелительки...Найчастіше це може бути дружина його Сюзерена, короля(як у випадку з Ланселотом)... Як казав один хфранцуз Жорж Дюбі Лицар зобовязаний всіма можливими способами віддаватися своїй Дамі...Показувати свою підлеглість...Тобто бігати за нею, всиратись повзати на колінах і дарувати квіти та конхфети на день святого Валєнтіна та 8 марта)...ося так...Він повинен повністю себе віддати свої коханій...Не відомо чи кожен сучасний чоловік міг себе так зламати...А ось дама може, або прийняти свого лицаря, або ж відкинути, але гострота відчуттів починається саме тоді коли дамочка відкинула свого залицяльника...Ось саме тоді в лицаря починається справжня ломка...ацький хардкор...Згадаймо хоча б розповідь Лицаря з Кентерберійських історій Чоссера...Розумієте про що я?...Певно сучасним "чоловікам" не зрозуміти...фраза "будь ти чоловіком" в середньовіччі означала трішки інше ніж бути крутим хардбрейкером і пофігістом...Хоча деякі дамочки самі переймали ініціативу у залицянні...

Саме коли Дама погоджувалася на умови Лицаря...Саме тоді пташка попавши в сільце вже сама собі не належала...Віддаючись своєму Лицарю Дама водночас стверджує його на подвиги, на смерть заради її честі...Проте Дама не могла віддатися своєму лицарю фізично...Згадаймо історію Алоїзи та Абеляра...Хоч Абеляр і не лицар, але горішків своїх позбувся)...Тож таке могло чекати кожного лицаря...Тому всі залицяння між лицарем і дамою повинні були бути таємними...Для істинного лицаря найбільшою самоціллю було досягнення платонічного екстазу... Тобто лицар міг лише мріяти, уявляти сексуальну близькість з своєю обраницею і це для нього було найвищим блаженством...Саме бажання, його хіть була найвищою цінністю, таким чином задоволення полягало у самому спогляданні та уявлянні своєї пасії...За правилами куртуазної любові лицар всеціло контролює себе, не сміючи наблизитися до коханої занадто близько, при цьому суть куртуазності полягає не стільки в задоволенні своєї хіті, як у простому чеканні, спогляданні та оспівуванні своєї дами...Уявляючи свою кохану в ліжку оголену ніжну, та палку...Лицар творить свій мікросексуальний світ, де найвищим оргазмом є не втілення мрії в життя, а сама мрія...В цьому й полягає суть гри "Куртуазна Любов".
  
Хоча сьогодні цей тип відносин важко реанімувати...Та й він має надто багато багів та недосконалостей...Я все ж таки вважаю його придатним по відношенню до своїх почуттів...Все таки я люблю свою Даму...Заради Якої я готовий на Все...А ви готові?..Всім Честь...Побачимось ;)